Литвинов Іван Андрійович
У 1986 році, будучи 30-річним старшим водієм Путивльської лікарні, Іван Андрійович опинився в самому епіцентрі Чорнобильської катастрофи. На спеціально обладнаному автомобілі він виконував смертельно небезпечну роботу — під’їжджав безпосередньо до жерла зруйнованого реактора для забору проб ґрунту та води. Найсильнішим спогадом для нього стала невидима радіація, а гнітюча, «мертва» тиша зони відчуження, яка згодом спонукала його до дії. Повернувшись додому, Іван Андрійович став головним рушієм створення скверу вшанування ліквідаторів на Путивльщині: у 2015 році він разом із побратимами власноруч розпочав будівництво каплиці, метр за метром відвойовуючи простір у забуття.
Сьогодні цей сквер перетворився на живий символ перемоги життя над руйнівним атомом — навколо каплиці височіють туї, а нещодавно Алею Пам’яті поповнили молоді дуби, висаджені за участі фахівців Пенсійного фонду Сумщини. Ці зелені насадження стали остаточною перемогою ветерана над сірим бетоном реактора. Пте,и те, щров’я лікв ліквідаторагає бгає бережливого ставлення через наслідки небезпечного відрядження, його справдовжудовжує живд завдярб турботі громади.вне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зі своі свого боку забезпечує стабільнуальну підтримку героягероя, аби він вавчувсолабсолютну впевненість у завтрашньому дні та вдячність за свій подвиг.
